Право земельної частки (паю)

13.09.2017

Земельна частка (пай) є правом на умовну земельну частку в гектарах з відповідною грошовою оцінкою без виділення у загальному масиві земель. Поняття "земельна частка (пай)" безпосередньо пов'язане з паюванням земель сільськогосподарського призначення, що належали власникам на праві колективної власності. Паювання цих земель розпочалося після прийняття Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі — Указ) від 8 серпня 1995 р. № 720. Необхідно зазначити, що по-перше, право на земельну частку (пай) мають тільки члени сільськогосподарського підприємства, землі якого паюються. Працівники соціальної сфери села та інші громадяни, що мешкають у сільській місцевості, такого права не мають. По-друге, розмір земельної частки (паю) обчислювали комісії, утворені сільськогосподарськими підприємствами з числа їх членів, і затверджувала районна державна адміністрація. На відміну від середньої земельної частки, єдиний розмір якої встановлюється для всіх сільськогосподарських підприємств на території сільської (селищної) ради, розмір земельної частки (паю) є єдиним (рівним) тільки для членів сільськогосподарського підприємства, для якого він обчислений. По-третє, обчислений комісією господарства та затверджений районною державною адміністрацією розмір земельної частки (паю) є постійним (незмінним).

Відповідно до Указу право на земельну частку (пай) мають:

-колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

- громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;

- громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);

- громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

        

ДОКУМЕНТИ ЯКІ ПОСВІДЧУЮТЬ ПРАВО НА ЗЕМЕЛЬНУ ЧАСТКУ (ПАЙ)

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією;

- свідоцтво про право на спадщину;

- посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);

- рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

На земельну частку (пай) видається сертифікат, який вважається правовстановлюючим документом при реалізації громадянином права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Сертифікат містить відомості про її вартість та розмір в умовних гектарах.

Сертифікат на право на земельну частку (пай) видається районною (міською) державною адміністрацією та реєструється в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай). Форма сертифікату на право на земельну частку (пай) затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 р. № 801.

З правової точки зору, сертифікат на право на земельну частку (пай) слід розглядати як правовстановлюючий документ, що засвідчує наявність у її власника лише однієї правомочності – права володіння земельною часткою (паєм). Власник земельної частки (паю) і власник земельної ділянки наділені різним обсягом правомочностей. А саме, якщо останній наділений усіма правомочностями власника, то особа, яка має право на земельну частку (пай), – лише однією з них. Отже, сертифікат на право на земельну частку (пай) не можна розглядати як правовстановлюючий документ, що посвідчує всі три правомочності власника земельної ділянки – володіння, користування та розпорядження нею.

Саме тому, Закон України “Про оренду землі”, Цивільний кодекс України та Земельний кодексом України передбачають можливість передачі в оренду лише земельних ділянок та конкретного майна, а не умовних часток чи паїв.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також   порядок   обміну цими земельними ділянками регулюються Законом України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).