Багатьом з нас знайома ситуація, коли літні люди, які не спроможні самі забезпечувати власні потреби, змушені звертатися за допомогою до сторонніх осіб. В більшості випадків, на користь цих осіб, укладаються договори, в результаті чого вони стають власниками нерухомого майна, а літні люди залишаються на вулиці. Юридична необізнаність громадян – є головною причиною таких негативних наслідків. Таким чином виникає питання: як уберегти себе від шахраїв та відчути захищеність?

Що таке договір довічного утримання?

Договір довічного утримання (догляду) - домовленість двох сторін, за якою одна сторона (відчужувач) передає у власність другій стороні (набувачеві) житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Договір довічного утримання вважається укладеним з моменту передання майна.

Хто є сторонами у даному договорі?

Сторонами договору є відчужувач та набувач. Відчужувачем може бути фізична особа незалежно від віку та стану здоров’я. Набувачем може бути фізична (кілька фізичних осіб) або юридична особа.

Яка форма укладення договору довічного утримання?

Для договору довічного утримання (догляду) передбачена обов’язкова письмова форма та нотаріальне посвідчення. Недотримання цієї вимоги тягне за собою визнання договору недійсним

У свою чергу, нотаріус, завіряючи договір, повинен перевірити документи, необхідні для відчуження майна. Якщо предметом договору є нерухомість, то такий договір підлягає обов’язковій державній реєстрації.

Які обов’язки покладаються на сторони за договором довічного утримання (догляду)?

Виконання договору полягає у надання всіх видів матеріального забезпечення у натурі відповідно до змісту договору. При укладанні договору довічного утримання сторони повинні визначити всі види матеріального забезпечення, обсяг, способи та форми догляду, їх періодичність, якість та зміст, наприклад:.

  • вид і кількість харчування – скільки разів на добу, калорійність та окремі елементи;
  • медичне обслуговування – вид послуги медичного обслуговування, які ліки необхідні, їх кількість і приблизна вартість;
  • матеріальне забезпечення - чітко визначена грошова сума, черговість виплат грошових сум тощо.

У разі смерті відчужувача набувач зобов’язаний поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання. Якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, витрати на його поховання мають бути справедливо розподілені між ними та набувачем.

За договором довічного утримання можливий перехід обов’язків набувача у разі його смерті до спадкоємців, яким надходить відчужуване за договором майно. Якщо спадкоємці відмовляються від майна, воно повертається відчужувачу, а договір вважається припиненим.

Якщо договір довічного утримання укладений щодо майна, що є у спільній сумісній власності?

Майно, що належить кільком фізичним особам чи подружжю (або одному з подружжя) на праві спільної сумісної власності, може бути відчужене на підставі договору довічного утримання.

Співвласники майна, а також подружжя за договором довічного утримання повинні передати набувачеві майно, останній, у свою чергу, повинен надати відчужувачам (кожному окремо) належне утримання.

У разі смерті одного із відчужувачів, оскільки виконання було призначене безпосередньо особисто для відчужувача, договір припиняється. Набувач у свою чергу продовжує утримувати іншого співвласника, який залишився.

Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду) може бути укладений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення між співвласниками порядку користування цим майном.

Яким чином вносяться зміни до договору?

Сторони в договорі можуть передбачати заміну майна, яке було передане набувачеві. Тобто набувач та відчужувач за певних обставин, які виникли у процесі дії договору довічного утримання можуть домовитися про заміну речі на іншу. У цьому разі обсяг обов’язків набувача може бути за домовленістю сторін змінений або залишений незмінним.

Коли припиняється дія договору?

Смерть відчужувача майна є однією з умов припинення договору довічного утримання.

Договір довічного утримання може бути розірваний лише на підставі рішення суду:

  • на вимогу відчужувача або третьої особи у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від їх вини;
  • на вимогу набувача.

Однак, варто пам’ятати:

  • невиконання обов’язків або неналежне виконання обов’язків не завжди призводить до припинення договору. Відчужувач вправі пред’явити позов про відшкодування збитків. У винятковому випадку існує можливість подати позов не про припинення дії договору довічного утримання, а про обов’язок набувача виконати в натурі обов’язки, взяті на себе, або про стягнення грошової компенсації всіх видів матеріального забезпечення, вказаних у договорі;
  • набувач вправі припинити договір тільки в тому випадку, коли через незалежні від нього обставини його майнове становище змінилося настільки, що він не в змозі надавати набувачеві належне матеріальне забезпечення, обумовлене в договорі. У разі розірвання договору у зв’язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов’язки за договором.

Яка відмінність між договором довічного утримання, договором дарування та заповітом?

Документ

Суть

Право власності на майно після підписання

Внесення змін

Розірвання договору

Умова про надання підтримки

Договір довічного утримання

Відчужувач передає у власність набувачеві житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

  1. Право власності на майно переходить набувачу.

  2. Але набувач до смерті відчужувача не має право продавати, дарувати, міняти, передавати в заставу таке майно.

В процесі дії договору довічного утримання сторони можуть домовитися про заміну майна на інше і у зв’язку з цим на зміну обов’язків набувача майна.

Договір може бути розірваний за рішенням суду

Набувач майна зобов’язаний забезпечувати відчужувача довічним утриманням

Договір дарування

Дарувальник передає або зобов’язується передати в майбутньому обдарованому безоплатно майно (дарунок) у власність

Право власності на майно переходить обдарованому, який має право:

  • вимагати передачі йому майна;

  • проживати у подарованому будинку;

  • вимагати від дарувальника висилитися із житла;

  • заборонити дарувальнику користуватися майном

Внесення змін до договору законодавством не передбачено

Договір дарування може бути розірваний дарувальником:

  • щодо нерухомих речей чи іншого цінного майна, якщо обдарований умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його родичів;

  • якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвати договір;

  • якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність;

  • якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність, може бути знищена або істотно пошкоджена

За домовленістю сторін, але без права вимоги такої підтримки від іншої сторони

Заповіт

Особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті

Право власності на майно залишається у спадкодавця. Спадкоєцям таке право перейде лише після смерті спадкодавця.

Зміни можуть вноситися в будь-який час

В будь-який час заповіт може бути скасований, або складений новий заповіт, що автоматично скасовує попередній

За домовленістю сторін, але без права вимоги такої підтримки від іншої особи

Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями?

Якщо у вас залишились питання з цього приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій країні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

Обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в Конституції України. Повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги (тобто батьки не мають можливості забезпечити своє гідне існування у зв’язку з відсутністю пенсії чи її низького розміру).

Обов’язок утримувати батьків включає сплату аліментів та участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

У кого виникає обов’язок утримувати батьків?

Обов’язок утримувати батьків може бути покладено лише на повнолітніх дочку, сина.

Однак, у виняткових випадках такий обов’язок може покладатися і на неповнолітніх дітей.

Наприклад: мати, батько є тяжко хворими, особами з інвалідністю, а дитина (до досягнення нею 18 років) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням та доглядом за ними.  

Проте, якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов’язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Коли діти звільняються від обов'язку утримання батьків?

Обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги не є абсолютним.

Існують обставини через дію яких діти звільняються від обов’язку утримувати своїх батьків якщо судом буде встановлено:

  1. мати, батько, що заявляють вимоги про надання їм утримання, ухилялися від виконання батьківських обов’язків, дочка, син можуть бути звільнені від обов’язку надавати їм утримання та обов’язку брати участь у додаткових витратах;
  2. мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 3 роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків.

У виняткових випадках, наприклад відсутність у батьків будь-яких коштів для існування, тяжку хворобу тощо, суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більше як 3 роки.

Несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 3 роки, підтверджується довідкою, виданою органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законом.

Яким чином сплачуються аліменти на утримання батьків?  

Аліменти та інші додаткові витрати на утримання батьків можуть сплачуватися:

у добровільному порядку:

або

у судовому порядку:

·         повнолітні діти за власним бажанням виконують свої обов’язки щодо утримання непрацездатних батьків;

·         батьки та діти можуть врегулювати свої відносини уклавши договір про сплату аліментів.

·         якщо повнолітні дочка, син не надають матеріальну допомогу добровільно батьки мають право звернутися до суду.

Як це відбувається у судовому порядку?

Позовна заява про стягнення аліментів подається у порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за зареєстрованим місцем проживанням чи перебуванням відповідача або позивача.

До позовної заяви додаються докази, що обґрунтовують позовні вимоги (стягнення аліментів), наприклад:

  • документи, що підтверджують доводи позивача про потребу в матеріальній допомозі (довідка з управління Пенсійного фонду про розмір пенсії, довідка з лікувальної установи про захворювання тощо);
  • довідка про склад сім'ї;
  • довідка про заробітну плату відповідача (у разі наявності) тощо.

Позов про стягнення аліментів може бути пред’явлений до одного з дітей, до кількох з дітей або до всіх дітей разом. У випадку пред’явлення позову до одного з дітей, суд за власною ініціативою має право притягнути до участі у справі інших дітей, незалежно від того пред’явлено до них позов чи ні.

За подання позовної заяви у справах про стягнення аліментів позивач звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. 

Як встановлюється розмір аліментів?

Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

Розмір аліментів визначається в судовому порядку в залежності від матеріального та сімейного становища батьків та дітей. При цьому судом враховуються всі заслуговуючи на увагу інтереси сторін: непрацездатність батьків та їх потреба у матеріальній допомозі, матеріальне становище дітей, догляд дітей за батьками тощо.

Також до уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність в батьків майна, що може приносити дохід тощо.

Таким чином, в кожному конкретному випадку суд враховує всі види заробітку чи доходу як дітей так і батьків. В залежності від цих обставин і визначається розмір аліментів. На вибір способу визначення розміру аліментів можуть впливати різні обставини: мінливість і нестабільність доходу, проживання за кордоном, одержання частини доходу в натуральній формі тощо.

Які наслідки ухилення від утримання непрацездатних батьків?

За ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків законодавством передбачена кримінальна відповідальність.

Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання непрацездатних батьків – карається:

·         штрафом від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700-3400 грн);

·         громадськими роботами на строк від 80-ти до 120-ти годин;

·         виправними роботами на строк до 1-го року;

·         обмеженням волі на строк до 2-х років.

Якщо особа, яка вже раніше була засуджена за такий злочин і знову ухиляється від сплати коштів на утримання батьків, то щодо неї може бути застосовано покарання у вигляді:

·          громадських робіт на строк від 120 до 240 годин

·         або виправних робіт на строк до 2-х років

·         або обмеження волі на строк від 2-х до 3-х років.

Крім того, дітям, які не бажають піклуватися про батьків, слід пам’ятати, що за рішенням суду вони можуть бути усунені від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вони ухилялися від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями?

Якщо у вас залишились питання з даного приводу, будь ласка, телефонуйте до Єдиного контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій Україні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

Що таке усиновлення?

Згідно з українським законодавством усиновлення - це прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України (в цьому випадку усиновлення здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві України).

Хто підлягає усиновленню?

Усиновленню підлягають діти, які перебувають на обліку як:

  • діти-сироти;
  • діти, позбавлені батьківського піклування;
  • діти, батьки яких дали згоду на усиновлення.

Хто може бути усиновлювачем?

Законодавством України визначено коло осіб, які можуть бути усиновлювачами:

  • дієздатна особа віком не молодша 21 року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини;
  • особа має бути старша за дитину  не менш як на 15 років.У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж 18 років;
  • подружжя;
  • особи, які проживають однією сім'єю;
  • якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв'язку з усиновленням втрачають правовий зв'язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна жінка.

При цьому кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, необмежена.

Чи є якісь переваги у праві на усиновлення?

Так, переважне право над іншими усиновити дитину має громадянин України, в сім'ї якого виховується дитина; який є родичем дитини; якщо усиновлювачем є чоловік матері або дружина батька дитини; якщо особа усиновлює одразу кількох дітей, які є братами та/або сестрами.

Крім того, переважне право на усиновлення дитини має подружжя.

Як стати на облік потенційним усиновлювачам? 

Облік громадян України, які постійно проживають на території України і бажають усиновити дитину, здійснює служба у справах дітей. Щоб стати на облік потенційним усиновлювачам

потрібно подати:

  • заяву про взяття на облік як кандидатів в усиновлювачі;
  • копію паспорта або іншого документа, що посвідчує особу заявника;
  • довідку про заробітну плату за останні 6 місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органами ДФС;
  • копію свідоцтва про шлюб (якщо заявники перебувають у шлюбі);
  • висновок про стан здоров'я кожного заявника;
  • засвідчену нотаріальну письмову згода другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним з подружжя);
  • довідку про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видана територіальним центром з надання сервісних послуг МВС;
  • копію документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.

Що робить служба у справах дітей?

Служба у справах дітей протягом 10 робочих днів після надходження заяви та всіх документів перевіряє їх на відповідність вимогам законодавства, проводить бесіду із заявниками, складає акт обстеження житлово-побутових умов заявників, розглядає питання про можливість заявників бути усиновлювачами та готує відповідний висновок. У разі надання позитивного висновку ставить заявників на облік кандидатів в усиновлювачі.

Після знайомства та встановлення контакту з дитиною кандидати в усиновлювачі звертаються до служби у справах дітей із заявою про бажання усиновити дитину. Служба у справах дітей готує висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини. Висновок подається в суд разом з іншими документами.

 

На що ще потрібно звернути увагу?

Усиновлення дитини здійснюється за письмовою згодою: батьків дитини, засвідченою нотаріально, піклувальників, опікунів або закладу охорони здоров’я чи навчального закладу, де перебуває дитина. Також усиновлення здійснюється і за згодою самої дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити

У разі відсутності дозволу опікуна, піклувальника на усиновлення дитини, така згода може бути надана органом опіки та піклування.

Суд своїм рішенням може постановити  проведення усиновлення без згоди опікуна, піклувальника або органу опіки і піклування,  якщо буде встановлено, що усиновлення дитини відповідає її інтересам.

Якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз'єднані при їх усиновленні. 

За наявності обставин, що мають істотне значення, суд за згодою органу опіки та піклування може постановити рішення про усиновлення когось із них або усиновлення їх різними особами.

 

Як звернутися до суду?

Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення. Також до заяви додаються:

  • копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на це другого з подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленні дитини одним із подружжя;
  • медичний висновок про стан здоров’я заявника;
  • довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи;
  • документ, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням;
  • інші документи, визначені законодавством.

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи про усиновлення, сплачуються заявником.

*Заява про усиновлення може бути відкликана до набрання чинності рішення суду про усиновлення.

 

Чи можна змінити прізвище та ім’я дитини після усиновлення?

За окремим клопотанням заявника, суд вирішує питання про зміну імені, прізвища та по батькові, дати і місця народження усиновленої дитини. Однак, дата народження дитини може бути змінена не більш, як на 6 місяців.

 

Здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей

Нагляд за умовами проживання і виховання усиновлених дітей здійснюється службами у справах дітей за місцем проживання усиновлювачів до досягнення ними 18 років.

Крім того, щороку протягом перших 3-х років після усиновлення дитини перевіряються умови її проживання та виховання. В подальшому така перевірка здійснюватиметься один раз на 3 роки до досягнення дитиною 18 років.

Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями?

Якщо у вас залишились питання з цього приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій країні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

У 2019 року вступили в силу норми закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», який визначає поняття булінгу. Напередодні початку нового навчального року, Міністерство юстиції України продовжує інформування в рамках кампанії #СтопБулінг.

Булінг (bullying, від анг. bully – хуліган, забіяка) (цькування) - це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Які ознаки булінгу?

Типовими ознаками булінгу є:

  • систематичність (повторюваність) діяння;
  • наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;
  • наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Які є види булінгу ?

Людину, яку вибрали жертвою, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими видами булінґу є:

  • фізичний (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних пошкоджень);
  • психологічний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж);
  • економічний (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей);
  • сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти);
  • кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв).

Як відрізнити звичайний конфлікт від булінгу?

Варто пам’ятати, що не кожен конфлікт є булінгом. Цькування - це тривалі, повторювані дії, а одинична сутичка між учасниками таким не може вважатися. Наприклад, якщо друзі посварилися та побилися чи діти разом весело штовхалися, але одна із них впала і забилася - це не вважається булінгом. Проте, якщо однолітки на чолі з булером регулярно насміхалися, принижували або ховали та кидали речі дитини, штовхали, не вперше нецензурно обзивали та били, викладали в соцмережі непристойні чи відфотошоплені знімки дитини – потрібно негайно діяти!

 

Що робити, якщо ваша дитина стала жертвою булінгу?

  • Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину.
  • Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти.
  • Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації.
  • Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона, поліція).
  • Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання.
  • Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може потребувати певного часу.

У разі, якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – повідомте поліцію!

Що робити, якщо ви стали свідком булінгу?

  • Втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати.
  • Зайняти нейтральну позицію в суперечці – обидві сторони конфлікту потребують допомоги.
  • Пояснити, які саме дії вважаєте булінгом і чому їх варто припинити.
  • Уникати в спілкуванні слів «жертва» та «агресор», аби запобігти тавруванню і розподілу ролей.
  • Повідомити керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагати вжити заходів щодо припинення цькування.

Ситуації з фізичним насильством потребують негайного втручання!

         Що робити, якщо ваша дитина агресор?

  • Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки.
  • Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів.
  • Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого настає відповідальність.
  • Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою.
  • Зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять – агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем.

Яка роль відведена педагогічним працівникам у запобіганні та протидії булінгу?

Керівник закладу освіти зобов’язаний створити у закладі освіти безпечне освітнє середовище, вільне від насильства та булінгу. Крім того, керівник:

  • розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;
  • розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) та видає рішення про проведення розслідування;
  • вживає відповідних заходів реагування;
  • забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг учням, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);
  • повідомляє органам Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.

Також Закон зобов’язує педагогічних працівників негайно повідомляти керівників закладів освіти про виявлені факти булінгу (цькування) серед школярів.

Яка відповідальність за вчинення булінгу?

До прийняття змін до законів щодо протидії булінгу (цькуванню) відповідальності за його вчинення в Україні не існувало. З прийняттям нового закону було запроваджено адміністративну відповідальність. Відтепер вчинення булінгу (цькування) стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу карається штрафом від 850 до 1700 грн або громадськими роботами від 20 до 40 годин.

Такі діяння, вчинені повторно протягом року після або групою осіб караються штрафом у розмірі від 1700 до 3400 грн або громадськими роботами на строк від 40 до 60 годин.

У разі вчинення булінгу (цькування) неповнолітніми до 16 років, відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них застосовуватимуть покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

Окремо передбачена відповідальність за приховування фактів булінгу (цькування). Якщо керівник закладу освіти не повідомить органи Національної поліції України про відомі йому випадки цькування серед учнів, до нього буде застосоване покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або виправних робіт до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

 

Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями?

Якщо у вас залишились питання з данного приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій Україні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

ВАЖЛИВО: діти мають право безоплатно отримати послуги адвоката (складання заяв, представництво в суді).

Якщо дитині необхідна психологічна допомога – зверніться на Національну дитячу «гарячу лінію» для дітей та батьків з питань захисту прав дітей за номером 116-111 .

Статус особи з інвалідністю внаслідок війни надається особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в АТО, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період зазначених заходів або в районах проведення АТО у період її проведення.

Хто має право на звернення для отримання статусу?

  • військовослужбовці (резервісти, військовозобов’язаним) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовці військових прокуратур, поліцейські, особи рядового і начальницького складу, військовослужбовці МВС, Управління державної охорони, Держспецзв’язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань;
  • працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення АТО;
  • особи, які брали участь в районі та у період проведення АТО у складі добровольчих формувань, за умови, подальшого включення до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до закону військових формувань та правоохоронних органів;
  • особи, які брали участь в районі та у період проведення АТО у складі добровольчих формувань, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до закону військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання АТО у взаємодії з вище зазначеними органами;
  • особи, які добровільно забезпечували проведення АТО, у тому числі провадили волонтерську діяльність.

Куди потрібно звернутися?

Для отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни необхідно звернутися до органу соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина із заявою та довідкою медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) про групу та причину інвалідності.

Особі з інвалідністю внаслідок війни видаються посвідчення з написом «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» та нагрудний знак «Ветеран війни - особа з інвалідністю».

Які ще документи необхідно надати?

Для працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення АТО:

  • довідка МСЕК про групу та причину інвалідності;

  • документи про залучення до виконання завдань АТО в районах її проведення

або направлення (прибуття) у відрядження для участі в АТО в районах її проведення (витяги з наказів, розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень),

  • документи, що були підставою для прийняття керівниками підприємств, установ, організацій рішення про направлення осіб у таке відрядження;

Для осіб, які брали участь в районі та у період проведення АТО у складі добровольчих формувань, за умови, подальшого включення до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до закону військових формувань та правоохоронних органів:

  • довідка МСЕК про групу та причину інвалідності;

  • документи про безпосередню участь особи в АТО в районах її проведення;

Для осіб, які брали участь в районі та у період проведення АТО у складі добровольчих формувань, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до закону військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання АТО у взаємодії з вище зазначеними органами:

  • довідка МСЕК про групу та причину інвалідності;

  • клопотання про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни керівника добровольчого формування, до складу якого входила така особа, або командира (начальника) військової частини, у взаємодії з якими особа виконувала завдання АТО.

До клопотання додаються:

  • документи, що підтверджують участь особи в АТО, або письмові свідчення не менш як 2-х свідків з числа осіб, які разом з такою особою брали участь в АТО та отримали статус учасника бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни або учасника війни;

  • довідка керівника Антитерористичного центру при СБУ, Генерального штабу Збройних Сил про виконання добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами, МВС, Національною гвардією та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

Для осіб, які добровільно забезпечували проведення АТО, (у тому числі провадили волонтерську діяльність) та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення АТО, перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення:

  • довідка МСЕК про групу та причину інвалідності;

  • довідка (витяг з наказу) керівника Антитерористичного центру при СБУ, Генерального штабу Збройних Сил про добровільне забезпечення або добровільне залучення особи до забезпечення проведення АТО

або рішення суду про встановлення факту добровільного забезпечення або добровільного залучення особи до забезпечення проведення АТО, у разі відсутності зазначеної довідки.

Що робить медико-соціальна експертна комісія ?

Комісія МСЕК встановлює:

  • І, ІІ,ІІІ групу інвалідності;
  • визначає відсоток втрати непрацездатності;
  • визначає потребу в протезуванні.

Після обстеження видається довідка про встановлення групи інвалідності із зазначенням причинного зв’язку інвалідності або вказує відсоток непрацездатності.

Довідка МСЕК є підставою для нарахування одноразової грошової допомоги та оформлення інших соціальних пільг.

Скільки це коштує?

Обстеження військовослужбовців у державних лікувальних закладах при яких діють військово-лікарська комісія та медико-соціальна експертна комісії здійснюється безкоштовно.

Який термін розгляду?

Рішення про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни приймається органами соціального захисту населення, за місцем проживання, у місячний строк з дня подання документів.

Коли особа, може бути позбавлена статусу особи з інвалідністю внаслідок війни?

Орган соціального захисту населення позбавляє особу статусу у разі:

  • наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в АТО;
  • виявлення факту підроблення документів або надання недостовірних даних про особу;
  • подання особистої заяви про позбавлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Рішення органу соціального захисту населення може бути оскаржене в судовому порядку.

Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями?

Якщо у вас залишились питання з даного приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій Україні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

Що таке податкова знижка на навчання?

Податкова знижка – це сума, на яку дозволяється зменшити розмір сплаченого особою податку на доходи фізичних осіб у зв’язку з оплатою нею послуг навчання.

Раніше до переліку витрат, на які поширюється податкова знижка, входила оплата послуг навчання виключно в закладах професійної (професійно-технічної) та вищої освіти. З 2018 року податкову знижку можна отримати також на оплату навчання дитини в закладах дошкільної, позашкільної та загальної середньої освіти. Це саме стосується й аспірантів.

Який розмір податкової знижки?

Податкову знижку вигідніше оформляти на того члена родини, хто має офіційну роботу і отримує більшу зарплату. Розмір соціальної знижки залежить від суми сплачених податків, але не може перевищувати 18% .

Наприклад: протягом 2018 року батько витратив на навчання сина 10 тисяч гривень. При цьому його офіційний дохід у цьому ж році склав 100 тисяч гривень.

База оподаткування – це дохід батька - 100 000 грн. Із зарплати 100 000 гривень установа, де працює батько, утримала податок на доходи фізичних осіб у розмірі – 18 000 грн.

Із 10000, які батько заплатив за навчання сина, було сплачено податків 1800 грн.

Ці 1800 грн. і повернуть в якості податкової знижки. Тобто з кожної 1000 гривень, сплаченої за навчання, держава повертає 180 гривень.

У кожного розмір податкової пільги, на яку він претендує, буде різнитися. Однак, незалежно від суми, не варто ігнорувати свої права.

Гроші повертаються протягом 60 днів з дня подачі всіх необхідних документів.

Якщо дитина навчається за кордоном?

Внесені зміни до Податкового кодексу місять розширений перелік підстав для отримання податкової знижки на навчання, але існують умови, за яких це неможливо:  

  • особа, яка сплачує за навчання є приватним підприємцем;
  • особа навчається за кордоном;
  • особа вступила на військову кафедру

Також важливо зазначити, якщо дитина відвідує гуртки у приватних закладах, ці заклади мають бути акредитовані в Міністерстві освіти і науки України

Хто має право на податкову знижку?

Право на отримання податкової знижки на навчання мають громадяни України, які оплачують навчання у закладах дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти за себе або членів його сім’ї 1-го ступеня споріднення (батьки, чоловік/дружина, діти, у тому числі усиновлені).

Як отримати податкову знижку на навчання?

Для того, щоб скористатися податковою знижкою на навчання, Вам потрібно:

  • оплатити навчання та зберегти квитанцію про оплату;
  • отримати від роботодавця довідку про доходи;
  • до 31 грудня поточного року заповнити податкову декларацію про майновий стан та доходи за минулий рік;
  • подати документи на отримання податкової знижки в органи Державної фіскальної служби за місцем реєстрації та отримати податкову знижку.

Які документи необхідні?

Щоб повернути гроші за навчання, потрібно надати такий пакет документів:

копія паспорта;

  • копія ідентифікаційного номеру;
  • довідка про доходи за формою №3;
  • копія договору із закладом освіти;
  • копія квитанцій (чеків, платіжних доручень) про оплату навчання;
  • оригінали документів, що підтверджують ступінь споріднення (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб);
  • податкова декларацію про майновий стан і доходи;
  • заява, у якій зазначено реквізити рахунку для перерахування відшкодування.

Важливо!

Підтвердженням отриманих освітніх послуг є угода, яку Ви укладаєте із закладом освіти.

В ній має бути зазначено: хто надає послугу, хто її отримує, сума оплати та термін надання послуги.

Протягом цього року можна отримати компенсацію за оплату навчання за 2018 рік. Щоб не втратити право на податкову знижку за 2018 рік, потрібно подати декларацію до 31 грудня 2019 року.

Доброго дня! Мене цікавить питання, в яких випадках особа може бути обмежена на виїзд за кордон. Розкажіть, будь ласка, детальніше.

Мар’яна Дмитрук

Конституція України гарантує  кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Крім того, громадянин України ні за яких підстав не може бути обмежений у праві на в'їзд в Україну.

 

Які документи дають право громадянину України на виїзд з України і в’їзд в Україну?
Крім паспорту громадянина України для виїзду за кордон іншими документами, що дають право громадянину України на виїзд та в’їзд в Україну можуть бути:

  • дипломатичний паспорт України;
  • службовий паспорт України;
  • посвідчення особи моряка;
  • посвідчення члена екіпажу;
  • посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в’їзд в Україну).

Зауважу, що з 2015 року запроваджено оформлення та видача біометричного паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Якщо закордонний паспорт громадянина не містить безконтактного електронного носія, хвилюватись не потрібно. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформлений та виданий до 20 грудня 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.

Також, майте на увазі, що паспорт для виїзду за кордон оформляється особам, які не досягли 16-річного віку, на 4 роки, а особам, які досягли 16-річного віку, - на 10 років.

Коли громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено?

Законодавство передбачає випадки, коли громадянин України тимчасово обмежений у праві залишати територію України, зокрема:

  • громадянин обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю. Громадянин, якому було надано допуск та доступ до державної таємниці і який реально був обізнаний з нею, може бути обмежений у праві виїзду на постійне місце проживання в іноземну державу до розсекречування відповідної інформації, але не більш як на 5 років з часу припинення діяльності, пов'язаної з державною таємницею;
  • стосовно особи застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень;
  • у випадку, коли громадянин засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання;
  • коли особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню –до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів;
  • особа перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду.
  • у разі накладення на громадянина адміністративного стягнення за умисне порушення встановленого законом обмеження щодо строку перебування дитини за межами України у разі самостійного вирішення питання про тимчасовий виїзд дитини за межі України тим із батьків, з яким рішенням суду визначено або висновком органу опіки та піклування підтверджено місце проживання цієї дитини. Такій особі тимчасово обмежується право на виїзд з України з дитиною строком на 1 рік з дня накладення адміністративного стягнення, крім випадку, коли є нотаріально посвідчена згода на виїзд дитини другого з батьків.

Нагадаю, вище згадані санкції були введені розробленими Мін’юстом законами #ЧужихДітейНеБуває. Крім заборони виїзду за кордон, до боржника, який має заборгованість зі сплати аліментів,  застосовуються ряд інших обмежувальних заходів та фінансових санкцій. Так, якщо заборгованість зі сплаті аліментів більше ніж 4 місяці (та 3 місяці для батьків важкохворої дитини) застосується тимчасове обмеження щодо:

  • керування транспортними засобами;
  • користування зброєю;
  • полювання.

Штраф сплачується у випадку заборгованості понад 1 рік – 20%; понад 2 роки – 30%; понад 3 роки – 50% від суми боргу.

Більше того,  боржник, який має заборгованість зі сплати аліментів,  не може впливати на рішення про тимчасовий виїзд дитини за межі України.

Але подекуди трапляються випадки, коли боржник з різних причин може не знати про свій борг, а дізнатися вже у пункті пропуску через державний кордон України. Тому, щоб уберегти себе від неприємних сюрпризів, рекомендую перевірити себе у Єдиному реєстрі боржників: www.erb.minjust.gov.ua .

Коли припиняється тимчасове обмеження на виїзд з України?

Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження або постанови про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів у повному обсязі.

Чи можна оскаржити обмеження на виїзд за кордон?

Так, рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб з питань виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України можуть бути оскаржені.

Ухвалу суду про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України можна оскаржити до апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення. Якщо ухвала суду не була вручена боржнику у день її проголошення або складення, строк оскарження складає 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Окрім того, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у 10 денний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов'язкової участі державного (приватного) виконавця. 

За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. 

Відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями?

Якщо у вас залишились питання з цього приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи надання безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах з надання безоплатної вторинної правової допомоги та бюро правової допомоги по всій країні ви можете отримати консультацію та роз’яснення з вашого правового питання.

Доброго дня! Місяць тому з моєю подругою стався неприємний випадок. В Інтернет-магазині замовила кофтину, на вимогу продавця наперед перерахувала кошти, але досі її так і не отримала. Вона писала на сторінку Інтернет-магазину, але відповіді так і не дочекалася. Порадьте, будь ласка, що робити у такій ситуації?

Дінара Хайраджи

 

Інтернет-магазин - це засіб для представлення або реалізації товару, роботи чи послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Що має бути обов’язково зазначено на сайті Інтернет-магазину?

Законодавством передбачений перелік обов’язкової інформації, яка зазначається на сайті Інтернет-магазину, зокрема:

  • повне найменування юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи – підприємця;
  • місцезнаходження юридичної особи або місце реєстрації та місце фактичного проживання фізичної особи - підприємця;
  • адреса електронної пошти та/або адреса Інтернет-магазину;
  • ідентифікаційний код для юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків для фізичної особи - підприємця, або серія та номер паспорта для фізичної особи - підприємця, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний орган державної податкової служби і має відмітку в паспорті;
  • якщо діяльність передбачає отримання ліцензії – необхідно зазначити відомості про таку ліцензію, зокрема серія, номер, строк дії та дата видачі;
  • порядок формування кінцевої вартості товару щодо включення (невключення) певних податків у вартість товару;
  • інформація про вартість доставки.

Зазначу, інформація про найменування, адресу, контакті дані є вкрай необхідним, щоб споживачу було повністю зрозуміло хто є контрагентом, до кого можна звернутися із вимогами.

Як укладається договір в Інтернет-магазині?

Договір, який укладено в Інтернет-магазині, вважається електронним правочином. Для укладення електронного правочину обов’язково на сайті повинні зазначатися найменування товару, а також його вартість.

Після укладення договору в Інтернеті, покупець повинен отримати від продавця оперативне підтвердження отримання замовлення. Таким підтвердженням може розглядатися, наприклад, електронний лист із підтвердженням та зазначенням товару, що придбається, його характеристик, ціни, умов оплати та доставки, а також посилання на інші умови договору, що можуть бути розміщені на сайті Інтернет-магазину.

Крім підтвердження отримання замовлення, по факту виконання договірних зобов’язань (наприклад) продавець повинен обов’язково надати вже підтвердження вчинення правочину, якими можуть бути електронний документ, квитанція, товарний чи касовий чек, квиток, талон.

При чому, такий документ обов’язково повинен містити порядок обміну чи повернення товару, найменування продавця адреса та контакті дані, а також гарантійні зобов’язання.

Як можна замінити товар?

Закон України «Про захист прав споживачів»  дозволяє продавцю використовувати у договорі стандартну умову про можливість заміни товару за його відсутності іншим. Про це покупця повинні повідомити перед укладенням договору. Продавець може замінити товар тільки тоді, коли одночасно виконуються три умови:

  • інший товар відповідає меті використання замовленого;
  • має таку ж або кращу якість;
  • його ціна не перевищує ціни замовленого товару.

Як можна повернути товар?

Договір купівлі-продажу, укладений через Інтернет, покупець може розірвати протягом 14 днів із моменту підтвердження інформації про укладення договору від продавця або з моменту одержання товару.

Якщо згадане підтвердження не відповідає наведеним вище вимогам, покупець вправі розірвати договір протягом 90 днів від дати отримання інформації. Продавець може виправитися і надіслати нове, правильне підтвердження. За таких умов покупцю дозволено відмовитися від договору протягом 14 днів з моменту одержання уточненого повідомлення.

Якщо продавець відмовляється прийняти або обміняти товар?

У такому випадку, переконайтеся, що володієте інформацією про суб'єкта господарювання, який здійснив продаж та зверніться із заявою про порушення своїх прав до  територіальних органів Держпродспоживслужби України чи  до суду за місцем свого проживання.

Зверніть увагу, судовий збір за позовами про порушення прав споживачів не стягується!

Коли товар не можна повернути?

Повернути продукцію в магазин і отримати назад свої гроші можна далеко не за всі товари. Наприклад, поверненню не підлягають продовольчі товари, лікарські препарати та засоби,
предмети сангігієни. Крім того, повернути не можна:  

- парфюмерно-косметичні вироби;

- пір'яно-пухові вироби;

- дитячі іграшки м'які та гумові надувні;

- зубні щітки;       

- розчіски, гребенці та щітки масажні;

- рукавички;

- тканини, тюлегардинні і мереживні полотна;

- білизна натільна;

- білизна постільна;

- панчішно-шкарпеткові вироби;

- друковані видання;

- вироби з натурального та штучного волосся (перуки);

- товари для немовлят (пелюшки, соски, пляшечки для годування тощо);

- інструменти для манікюру, педикюру;

- ювелірні   вироби   з   дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння,   дорогоцінного   каміння   органогенного   утворення та напівдорогоцінного каміння. 

Більш детальний перелік наведений у постанові КМУ від 19 березня 1994 р. N 172 «Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів»».

Як захистити себе при купівлі товарів через Інтернет?

Забезпечити свою покупку в Інтернеті можна за допомогою:

  • Відправлення товаруз післяплатою. Післяплата – спосіб розрахунку, коли гроші за товар сплачуються у поштовому відділенні та за додаткову плату надсилаються продавцеві. При післяплаті можна оглянути товар прямо у відділенні та відмовитися від купівлі, якщо він не підійшов.
  • Повернення оплати через банк. Якщо Ви оплатили покупку в Інтернеті, а продавець  не відправив куплений товар - зверніться до свого банку із заявою про повернення сплачених коштів. Банк пояснить, чи можливе повернення коштів, скоординує подальші дії та проведе розслідування. 

Якщо через банк повернути гроші не вдалося - звертайтеся із позовом про відшкодування коштів до суду. 

Куди скаржитися на шахраїв в Інтернеті?

Якщо Ви стали жертвою Інтернет-шахрайства – не соромтеся, а звертайтеся у правоохоронні органи. В Управлінні по боротьбі з кіберзлочинністю МВС України можна оформити електронну заяву про випадок правопорушення: www.cyberpolice.gov.ua

Якщо гроші були переведені шахраєві через платіжну онлайн систему, то варто звернутися в службу підтримки цієї платіжної системи. Є ймовірність, що після цього рахунок шахрая заблокують.

У випадку ж з Інтернет-магазинами потрібно написати скаргу на адресу продавця. Якщо претензія буде проігнорована, то потрібно буде подати заяву в правоохоронні органи або звернутися в прокуратуру.

Зауважте, що власники Інтернет-магазину не є недосяжними. Сайт знаходиться на хостингу, а це припускає наявність паспортних даних власника. Якщо на ресурсі вказано юридичну адресу, то ви можете відразу подати в суд і відстояти свої права споживача.

Куди звертатися за більш детальними консультаціями та роз’ясненнями?

Якщо у вас залишились питання з данного приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій Україні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

©2020 Головне територіальне управління юстиції у Луганській області

Search